Поранення: види, класифікація, клінічна картина

Рани – це пошкодження цілісності шкірного покриву, що підлягають м’яким тканинам і кровоносних судин. За деяких видів поранень пошкоджуються також кістки, сухожилля, зв’язки, внутрішні органи. Причиною поранення є зовнішній механічний вплив.

Ознаки поранень

Механічні поранення мають загальні ознаки:

1. Кровотеча – при порушенні цілісності кровоносної судини відбувається сплив крові, кількість якої залежить від виду судини, її товщини та тиску крові в ньому.
2. Розбіжність країв рани (зіяння). Форма ранового каналу чи самої рани повторює таку предмета (зброї), який завдав поранення.
3. Порушення функції ушкодженої частини тіла.
4. Больовий синдром – у товщі тканин знаходяться чутливі больові рецептори та проходять нервові закінчення. При травмуванні тканин відзначається біль. При великих, глибоких ранах може бути настільки інтенсивним, що розвивається больовий шок. Поява пульсуючого болю свідчить про приєднання інфекції.

Сила больових відчуттів залежить від наступних факторів:

• характер предмета або речовини, що завдав травми;
• обширності та глибини рани;
• локалізації ушкодження;
• рівня больового порога та психоемоційного стану травмованого.

У процесі регенерації ран картина змінюється.

Класифікація поранень

Існує кілька принципів класифікації ран:

• за типом ранящего предмета – зброї;
• за проникненням в порожнину тіла;
• за ступенем забруднення;
• за видом пошкоджених тканин;
• за тривалістю існування та ін.

Класифікація допомагає зробити прогноз та скласти адекватну схему лікування. За типом зброї та механізмом отримання рани поділяються на:

1. Колоті – нанесені гострим предметом з невеликим перетином – голкою, шилом, багнетом, викруткою та ін. Раневий канал вузький і глибокий. Шкіра та м’які тканини пошкоджуються на всю глибину. Часто страждають судини та внутрішні органи. Небезпека таких ран у мінімумі відокремлюваного, незначному пошкодженні верхнього шару шкіри. Якщо рана локалізована у великому м’язі, то рановий канал може зміститися через скорочення м’язів, і крововилив відбуватиметься в товщу тканин або всередину порожнини.
2. Різані – нанесені тонким предметом з ріжучою гострою кромкою (ножем, скальпелем, лезом, бритвою, уламком скла). При такому пораненні клітини пошкоджуються незначно, гладкі краї, має прямолінійну форму, веретеноподібну (по краях розрізу глибина менша, ніж у центрі). Рана зяюча, що створює хороший відтік вмісту. Неглибокі різані рани називаються порізами і пошкодження стосується епідермісу та підшкірного шару. При гострій зброї та додатку значної сили різані рани можуть досягати глибоких шарів – м’язів, окістя. Характеризуються кровотечею, рясним при пошкодженні великих кровоносних судин. Можуть бути перерізані нервові стволи.
3. Колото-різані – нанесені довгим гострим предметом з ріжучою кромкою (ніж, кинджал). Рана має невелику площу пошкодження верхнього шару та значну глибину. Форма ранового каналу трикутна (одна ріжуча кромка) або лінійна (гостре лезо). Небезпеку становлять рани, що досягають внутрішніх органів. Можуть спричинити внутрішню кровотечу.
4. Рвані – утворюються внаслідок механічного впливу тупого предмета, що викликає перерозтягнення тканин та його розрив, відзначається відшарування, відрив фрагментів, руйнація клітин значному ділянці. Краї рваної рани нерівні, незначна глибина – зачеплені тільки м’які тканини, але розміри можуть бути великими.
5. Рублені – дефект завдає важкого предмета з гострим краєм (сокира, шабля, лопата). Можуть бути пошкодження значної глибини із розкриттям порожнин (черепа, грудної, черевної порожнини) та ураженням скелета. Удар сокирою супроводжується контузією м’яких тканин, а удар шаблею призводить до пошкодження кровоносних судин та нервових стовбурів.
6. Забиті і розмозжені – рани, що супроводжуються роздавленням та забиттям тканин, великою поверхнею та зоною некрозу. Утворюються від дії твердого предмета з широкою поверхнею та протидії твердої опори. Найчастіше розмозжені рани обумовлені ДТП, травмою при падінні будівельної плити, каменю та ін. При тривалому впливі предмета, що здавлює, в області травми виділяються токсини, які обумовлюють ендотоксикоз.
7. Укушені – нанесені зубами тварини чи людини. Відрізняються характерною формою і не торкаються глибоких шарів м’яких тканин. Небезпека становить інфікування мікрофлорою ротової порожнини. При укусі тварини можна заразитися сказом.
8. Скальповані – травма з повним або частковим відділенням шкірного клаптя та/або підлягаючої клітковини.
9. Вогнепальні – заподіяні попаданням твердого предмета з високою кінетичною енергією (куля, уламок снаряда). Раневий канал має складну форму (3 зони ураження), значну площу пошкоджень та високу обсімененість бактеріями через забруднення рани.
10. Операційні – розрізи, зроблені у процесі хірургічного лікування патологій.
11. Отруєні – з отрутою або токсичними речовинами, що потрапили в рану.

За проникнення в організм рани поділяються на:

• проникаючі – рановий канал закінчується в порожнині (грудній, черевній, внутрішньочерепній), і пошкодження може торкнутися внутрішніх органів, а також можливе забруднення та/або занесення в порожнину інфекції;
• непроникні – інші поранення.

До цієї групи також відносяться вогнепальні поранення:

• наскрізні – рановий канал має вхідний та вихідний отвори, розташовані на поверхні тіла, при таких пораненнях вихідний отвір за розміром більше вхідного;
• сліпі – знаряддя входить у тіло, але з виходить їх нього, залишаючись усередині;
• дотичні – знаряддя пошкоджує лише верхні шари м’яких тканин, а рановий канал не має однієї стінки.

За ступенем забруднення розрізняють такі види поранень:

• асептичні – нанесені у стерильних умовах, зокрема, операційні розрізи;
• контаміновані – забруднені бактеріями;
• інфіковані та гнійні – рани, у яких розвивається активний процес запалення та імунної реакції у відповідь на впровадження мікробного агента та недостатні методи антибіотикотерапії.

За кількістю поранень виділяють:

• одиночні – одиничне ушкодження;
• множинні – пошкоджено 2 і більше органу або частини тіла одним і тим самим знаряддям (кулі, уламки);
• поєднані – одним предметом пошкоджено кілька органів або частин тіла, розташованих поруч один з одним;
• комбіновані – поранення заподіяно декількома видами ушкоджуючих факторів, наприклад, кулею, температурним впливом (опік), фізичним (удар, компресія, вібрація) та ін.

Крім того, рани бувають простими та ускладненими. Ускладнені – це такі, коли крім одного виду пошкоджень є й інші (розмозження, отруєння) та пошкоджені різні види тканин (шкіра, м’язи, сухожилля, кістки).

Кровотеча: види, небезпека, ускладнення

Кровотеча – це витікання крові при травматичному чи нетравматичному пошкодженні кровоносної судини. Тяжкість і небезпека кровотечі залежить від:

• виду пошкодженої судини або судин;
• локалізації ушкодження;
• стану кровозгортаючої системи.

Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин розрізняють такі види кровотеч:

1. Капілярна – при пошкодженні шкірного покриву, слизової оболонки, м’язів руйнуються дрібні судини – капіляри. Їх не видно неозброєним поглядом через малий діаметр. Тиск у капілярах невисокий, тому кров сочиться повільно, рівномірно. Капілярні кровотечі притаманні неглибоких, поверхневих ран – саден, подряпин. При хорошому згортанні крові така кровотеча швидко зупиняється самостійно.
2. Венозна – за порушення цілісності вен витікає кров темно-вишневого кольору. Вона спливає повільно, поступово, безперервним струменем. Пошкодження вен у будь-якій частині тіла, крім шиї, як правило, не загрожує життю потерпілого. При пошкодженні шийних вен може статися повітряна емболія судини, зупинка серця та швидка смерть.
3. Артеріальна – при пошкодженні артерії витікає червоного кольору кров. Через високий тиск у цих судинах струмінь сильний, пульсуючий. Організм стрімко втрачає кров. Якщо потерпілому не надати допомогу, то настане смерть. При пошкодженні великих артерій (стегнової, сонної, пахвової) смерть може наступити через 3 хвилини початку кровотечі.
4. Паренхіматозна – розвивається при пораненні губчастих (паренхіматозних) органів, губчастих кісток. Кров сочиться по всій поверхні рани. Хоча кровотеча схожа на капілярну, вона становить небезпеку для життя, тому що самостійно не зупиняється.
5. Змішана – кровотеча обумовлена ​​ушкодженням різних видів кровоносних судин.

У напрямку виливу крові з судин розрізняють кровотечі:

• зовнішня – кров витікає ззовні з рани або через природні отвори організму;
• внутрішня – кров виливається в порожнину тіла, суглобову сумку чи тканини.

У свою чергу, внутрішню кровотечу класифікують на:

• приховану – без спеціальних методів дослідження складно визначити джерело, кількість крові та місце скупчення;
• явну – легко визначається при візуальному огляді.

Розрізняють кровотечі ще й за часом виникнення:

1. Первинна – розвивається відразу після порушення цілісності кровоносної судини.
2. Вторинна – відбувається через 3 доби після травмування. Залежно від причини появи, через значний проміжок часу вторинні кровотечі у свою чергу поділяються на вторинні ранні (через відторгнення тромбу, пошкодження судини лігатурою, підвищення артеріального тиску) та вторинні пізні (через гнійний процес, що руйнує стінки судини або розплаву).

Небезпека становить обсяг крововтрати. Відповідно до цього критерію, кровотечі поділяються на такі ступеня тяжкості:

При великій крововтраті може розвинутися травматичний або геморагічний шок. Його симптомами є:

• блідість шкірних покривів;
• слабкість;
• холодний піт;
• запаморочення;
• сухість в роті;
• відчуття нестачі повітря;
• почастішання дихання;
• потемніння в очах;
• почастішання та слабкість наповнення пульсу;
• зниження артеріального тиску;
• зменшення діурезу;
• «запустіння» вен.

За відсутності допомоги, потерпілий втрачає свідомість і гине від поліорганної недостатності.

Зяяння

Ще однією характеристикою рани є топологія країв. Зяяння – це розбіжність країв рани, зумовлене еластичними властивостями м’яких тканин. Найсильніше воно виражається, коли напрямок розрізу перпендикулярно до розташування еластичних волокон шкіри і м’язової тканини.

Від ступеня сяйва залежить застосування оперативного втручання. Рани з вираженим зяянням краще очищаються від ексудату, але в них вищий ризик вторинного інфікування. Для успішної регенерації необхідне ушивання дефекту.

Біль

Біль викликає подразнення больових рецепторів. Пошкодження нервових закінчень може призвести до паралічу та больового шоку. Тому знеболювання пораненого є важливим заходом для надання допомоги.

Також біль викликає скорочення волокон, розбіжність країв рани, що ускладнює її загоєння і може супроводжуватися вторинною кровотечею.

Порушення функції органу

Функціональні порушення поділяються на:

• місцеві – зумовлені видом ушкодженого органу, локалізацією рани;
• регіонарні – спричинені пошкодженням кровоносних, лімфатичних судин та/або нервових волокон;
• пов’язані з порушенням життєзабезпечення – спровоковані ушкодженням життєво важливих структур, розвитком колапсу, травматичного шоку;
• інфекційні – зумовлені розвитком вторинної інфекції, ендотоксикозу, токсичного шоку.

Без правильно організованої першої допомоги будь-яке поранення може призвести до ускладнень і смерті.