int(3087)

Перша допомога при різних видах поранень

Внаслідок поранення відзначається кровотеча та больовий синдром. Найнебезпечнішою кровотечею є артеріальна. Кров виливається із пошкодженої артерії під тиском і не встигає звернутися. Втрата її призводить до ішемії тканин та летального результату. Небезпечний також травматичний шок, спричинений болем. Без надання невідкладної допомоги висока ймовірність смерті потерпілого.

Загальні принципи надання допомоги

Для запуску природних процесів загоєння ран необхідно правильно надати потерпілому долікарську допомогу:

  • оглянути потерпілого;
  • оцінити вид поранення, ступінь ушкодження;
  • викликати бригаду невідкладної допомоги;
  • зупинити кровотечу;
  • накласти стерильну пов’язку на рану;
  • зафіксувати переломи, щоб обмежити рухливість;
  • укласти потерпілого у зручне становище;
  • контролювати стан пораненого до приїзду медиків.

Рани бувають різні. Слід знати, що не можна робити до приїзду медиків, щоб не завдати потерпілій людині ще більшої шкоди.

У жодному разі не можна:

  • використовувати при зяянні рани воду для промивання, йод та зеленку для знезараження;
  • видаляти з рани сторонні предмети, кров’яні згустки, щоб не спровокувати вторинну кровотечу;
  • вправляти кістки та внутрішні органи;
  • давати воду та ліки пораненому непритомному;
  • торкатися рани руками або будь-якими предметами;
  • відривати від рани одяг.

Перша допомога – початковий етап лікування поранень. Від своєчасності та правильності надання долікарської допомоги залежить подальший результат терапії.

Методи зупинки кровотечі

Зупинити кровотечу можна у різний спосіб. Після оцінки тяжкості та виду кровотечі потрібно вибрати найбільш ефективний та безпечний:

  1. Тиск на ранову поверхню – як правило, такий спосіб підходить для зупинки капілярної, неінтенсивної венозної або змішаної кровотечі з пошкоджень на верхніх і нижніх кінцівках. Постраждалого укладають у зручну позу, кінцівку піднімають вище за рівень серця. На рану накладають асептичну серветку або чисту тканину і притискають її до рани за допомогою пальців

    (Рис.№ 1).

  2. Притискання артеріальної судини пальцями – при подібній кровотечі призупинити витікання крові можливо за допомогою блокування транспортування крові у пошкодженій судині пальцями, що надає допомогу. Притискання служить тимчасовою мірою до використання більш надійних засобів або для усунення кровотечі на ділянках, куди неможливо накласти джгут, закрутку. З урахуванням локалізації судини притискання виконують певним способом: сонну артерію блокують 4 пальцями, накладеними нижче ушкодження, скроневу притискають вище козелка вушної раковини великим пальцем руки, підключичну, променеву і плечову – 4 пальцями вище рани, пахву – 4 . Перетискання магістральної артерії потребує значних зусиль, тому якщо рука, якою здійснюється притискання, втомилася, можна допомогти продовжувати утримання другою рукою

    (Рис.№ 2).

  3. Згинання у суглобі кінцівки – при кровотечі на кінцівки необхідно блокувати транспортування крові, максимально зігнувши її у суглобі. У суглобову ямку закладають марлевий або тканинний валик і згинають кінцівку, щільно притягаючи її частини один до одного ременем або міцною смужкою тканини. Такий метод застосовують, якщо відсутні переломи та кровотечі з дистальних ділянок кінцівки

    (Рис.№3).

  4. Пов’язка, що давить, – як і метод «притискання», зупиняє повільну кровотечу. Принцип той самий. На поранену ділянку накладають серветку (стерильну) і фіксують її тугою пов’язкою, що здавлює пошкоджені судини. Перед перев’язкою потрібно переконатися, що в рані немає гострих твердих предметів, які додатково можуть травмувати тканини при здавленні. Якщо тканина просочилася кров’ю, її покривають свіжою пов’язкою зверху

    (Рис.№4).

Найбільш оптимальний спосіб зупинення кровотечі – накласти джгут. Коли відсутній стандартний стрічковий еластичний, застосовують підручні засоби: довгу міцну смужку матерії або ремінь. Джгут-закрутка має деякі недоліки і використовують його у разі відсутності інших можливостей зупинки кровотечі.

Правила накладання джгута

Накладання джгута необхідно виконувати за наступним алгоритмом:

  1. Підняти кінцівку для забезпечення відтоку венозної крові від дистальної частини.
  2. Джгут не накладати на голу шкіру. Його можна накласти поверх одягу чи прокладку з м’якої тканини. Тканина ретельно розправити, щоб уникнути утворення складок.
  3. Двома руками слід взяти еластичну стрічку джгута однією рукою за кінець, а іншою – на 30-40 см ближче до центру і розтягнути, обертаючи перший тур у натяжку в максимальній близькості до місця кровотечі. Наступні тури не натягують. Вони служать фіксації першого витка. Закріплюють джгут за допомогою спеціального гачка-застібки на його кінцях.
  4. До джгута рекомендується прикріпити записку з точним часом накладання – дати, години, хвилини.
  5. Кінцівку потрібно іммобілізувати, щоб запобігти ослабленню компресії.

Рис.№ 5. Накладення джгута

При правильному та щільному накладенні джгута кров зупиняється після першого витка. Кінцівка нижче місця локалізації стає блідою, холодною. Пульс на нижній частині не промацується.

Щоб уникнути гіпоксії тканин, джгут тримають:

  • у теплий час – ≤90 хвилин;
  • в прохолодний – <60 хвилин.

Джгут не можна маскувати одягом або пов’язкою. Записку має бути добре видно та легко читати.

Після закінчення ліміту часу джгут послаблюють на 10-15 хвилин, притискаючи судину пальцями. Повністю знімати його не можна, тому що кровотеча може не тільки відновитись, а й стати інтенсивнішою. Потрібно почекати 3-5 хвилин, щоб відновився кровообіг. Його ознаки – порозовування шкірних покривів та нігтьових пластин, потепління кінцівки. Потім давить виток зміщують на 4-5 см вище або нижче попереднього місця локалізації.

Перекладати джгут слід лише в крайньому випадку – якщо час спливає, а медики не прибули. Це складна та небезпечна операція. Її можна робити лише 2-3 рази. Кожен наступний період компресії повинен бути на 0,5 менше за попередній. Наприклад, перший відрізок часу – 2 години, другий – 1 година, а третій – не більше 30 хв. Час зупинки кровотечі методом максимального згинання кінцівки відповідає часу накладання джгута.

Правила накладання імпровізованого джгута-закрутки ті самі, що й стандартного медичного. Кінці міцної стрічки або ременя зав’язують, щоб вийшло кільце. Під вузол вставляють паличку та закручують за її допомогою стрічку до повного припинення кровотечі. Паличка, закріплена бинтом, фіксує джгут. У проекції судини накладається м’яка серветка.

Недолік такого аналога без еластичних властивостей. Для створення достатнього тиску доводиться сильно стискати кінцівку, що може призвести до пошкодження тканин, судин та нервових стовбурів.

Рис. №6. Накладання джгута-закрутки

Правила дезінфекції рани

Не рекомендується до прибуття медиків намагатися очистити рану від забруднення та сторонніх предметів. Якщо рана сильно забруднена, то проводять дезінфекцію країв після зупинки кровотечі. Марлеву серветку або чисту м’яку тканину змочують розчином, що дезінфікує, спиртом, одеколоном, йодом або зеленкою.

Рухи здійснюють від краю рани назовні. Внутрішню частину чіпати заборонено. Не можна її промивати або поливати деззасобом, щоб не викликати опік та больовий шок. Поранену ділянку закривають стерильною серветкою та бинтують. Якщо пов’язку просочують ексудат, кров, її не можна знімати. Свіжу пов’язку накладають зверху. Повне очищення та дезінфекцію травматичного пошкодження роблять у медзакладі в умовах стерильності та при знеболюванні.

Якщо з рани виступає сторонній предмет, витягувати його не можна. Навколо частини, що стирчить назовні, потрібно зробити кільце з перев’язувального матеріалу або марлі, висотою більше вершини предмета. Пов’язка повинна фіксувати кільце, але не тиснути на предмет. Наприкінці отвір кільця закривають стерильною серветкою, яку кріплять до пов’язки смужками пластиру або шпильками.

Щоб оцінити тяжкість пошкодження, локалізацію та тип поранення, необхідно забезпечити візуальний доступ до вогнища. Одяг близько рани краще розрізати, щоб не завдавати додаткового болю потерпілому. Якщо одяг потрібно зняти з тулуба, то спочатку оголюють здорову частину тіла, а потім лише дбайливо пошкоджену.

Рис. №7. Обробка ранової поверхні

Перев’язування ран, перев’язувальні засоби, правила накладання

Надання першої догоспітальної допомоги при пораненні здійснюється різними видами м’яких пов’язок:

  • захисними;
  • тиснучими;
  • іммобілізуючими.

Перший тип покликаний запобігти повторному інфікуванню, захистити від шкідливих зовнішніх впливів і проникнення води, повітря всередину порожнини при проникаючій рані. Одним з різновидів таких пов’язок є оклюзійна. Вона застосовується при вогнепальних чи відкритих ранах грудини.

За допомогою пов’язки, що давить зупиняють венозну і капілярну кровотечі. Іммобілізуючі використовуються для обмеження рухливості кінцівки при пораненнях, переломах. Вони можуть бути лікувальними та транспортними.

Загальні правила бинтування

Щоб пов’язка виконувала свою роль і не завдавала постраждалому дискомфорту, потрібно дотримуватись правил десмургії:

  1. Пацієнт повинен розташовуватися таким чином, щоб забезпечити безперешкодний доступ до травмованої ділянки.
  2. Частина тіла, де знаходиться рана, повинна розташовуватися в середньофізіологічному положенні, а м’язи – максимально розслабленими. Так, наприклад, верхню частину тулуба, голову та руки бинтують сидячому пацієнту, якщо це дозволяє його стан. Таз та стегна забинтовують у положенні лежачи з піднятим тазом. Кінцівки згинають у суглобі та накладають пов’язку.
  3. Область накладання пов’язки повинна бути на рівні очей оператора (людини, що накладає пов’язку), при цьому потерпілий не повинен рухатися.
  4. Оператор розташовується обличчям до травмованого, щоб спостерігати за його обличчям, відстежувати стан та виконувати бинтування.
  5. Починають маніпуляцію з фіксуючого туру і роблять витки від периферії до центральної області (знизу-вгору).
  6. Бинт не натягують надто туго.
  7. Головка бинта ковзає вільно по поверхні зліва направо (виняток становить перев’язка лівого ока, правої верхньої та нижньої кінцівки).
  8. Кожен виток на 1/2 або 2/3 перекриває попередній.
  9. Вузол, що закріплює, повинен розташовуватися з протилежного боку від рани. Фіксувати кінець бинта можна за допомогою пластиру або англійської шпильки, що входить до пакету першої допомоги.

Рис.№8. Бинтування

Правильне положення оператора, утримання головки рулону та напрямок бинтування дозволяють уникнути складок, заломів, роблять пов’язку надійною, естетичною, функціональною. Вона не повинна передавлювати, травмувати тканини, але й не сповзати до наступної маніпуляції.

Які є типи пов’язок?

По ширині бинт і тип пов’язки вибирають з урахуванням зміни травмованої частини тіла. Використовують такі пов’язки:

  • циркулярну чи кругову;
  • спіральну – висхідну або низхідну;
  • колосоподібну;
  • перехрещувальну;
  • змієподібну, або «повзучу»;
  • восьмиподібну, або хрестоподібну;
  • черепашшю – схожу/розбіжну;
  • зворотну;
  • пращевидну;
  • Т-подібну.

Найчастіше використовують поєднання кількох типів пов’язок.

Поширені помилки при накладенні пов’язки бинта

Без спеціальної підготовки оператори часто припускаються помилок:

  1. Занадто туге бинтування, нерівномірний тиск у різних частинах призводить до порушення кровообігу, синюшності шкірних покривів, утворення набряку вище/нижче пов’язки, болю, оніміння.
  2. Недостатній натяг, порушення техніки виконання різних типів пов’язки призводить до її ослаблення, сповзання.
  3. Неправильне положення кінцівки або тулуба під час перев’язки призводить до напруження м’язів. Після розслаблення вони зменшуються обсягом, і пов’язка послаблюється.

Якщо є такі помилки, то пов’язку потрібно переробити, змінити чи підмотати.